Недавно ми говорили про усіх святих. Чому б тепер не продовжити тему і не поговорити про усяку чортівню і ангелів? Почнемо з тих страшніших!

Диявол, як уособлення зла і усього негативного, що притаманно людській природі, часто згадується у італійських прислів’ях та сталих виразах. Наприклад:

23 вересня  – перший день осені в Італії. І це удова нагода поговорити про пори року у італійській мові!

Пори року є календарними (meteorologicо) та астрономічними (astronomico). Календарні пори року починаються відповідно до календаря, а астрономічні – у дні сонцестояння та рівнодення.

Таралучі – це солодке або солоне печиво схоже на невеличкі бублики і дуже поширене у південних регіонах Італії.  Часто, в залежності від регіональних традицій, їх печуть з додаванням розмарину, цибулі, насіння кропу, анісу тощо.  Зазвичай це печиво подають з вином під час аперитиву або після обіду чи вечері.

Останні три дні січня в Італії вважаються найхолоднішими днями у році і називаються i giorni della merla (Дні дрозда).

Походження цієї назви невідоме але є одна легенда яка пояснює не тільки чому ці дні такі холодні, а і різницю у зовнішньому вигляді між дроздом самцем (merlo), який є чорним з оранжевим дзьобом, і самицею (merla) – повністю сіро-буре пір’я.

З Великоднем в Італії пов’язані не тільки релігійні урочистості, веселі святкування, вікові традиції , а й велика кількість повір’їв, прислів’їв та приказок.
Ось деякі з них, на мою думку, найцікавіших.

Італійське прислів’я «Ai tempi in cui Berta filava – часи коли Берта пряла пряжу» означає в давні часи, за царя Гороха. Повна версія цього прислів’я звучить як «Пройшли ті часи, коли Берта пряла пряжу» і означає не тільки давній часи але і часи яких вже немає, часи, що минули.

Але хто ця таємнича Берта, яка постійно пряде? І чому італійці згадують її у цьому прислів’ї.