Il passato prossimo відноситься до складних часів і, як усі складні часі в італійській мові, утворюється за допомогою допоміжних дієслів (essere/avere) у відповідні формі та participio passato основного (смислового) слова.
В італійській мові багато неправильних дієслів, тобто дієслів, які хоча би в одному часі відмінюються не за стандартною схемою. Причому таке відмінювання може проявлятися в нестандартних закінченнях, зміні основи дієслова, чи в нестандартній зміні як закінчення так і основи.
Більшість неправильних дієслів належать до другої групи (закінчення –ERE).
До неправильних дієслів відносяться також модальні або службові дієслова (verbi servili).
Модальні дієслова не вказують дію або стан, а тільки відношення мовця до дії, яка позначається наступним дієсловом в неозначеній формі – інфінітивом (infinito).
В італійські мові модальними є дієслова dovere (мусити), potere (могти), volere (хотіти) та sapere (в значенні «вміти», «бути спроможним»).
Вони вживаються з іншими дієсловами в неозначеній формі, які слідують відразу за ними і позначають примус (dovere), можливість (potere), бажання (volere), вміння, спроможність (sapere).
Недавно ми говорили про теперішній час і правильні дієслова.
Тепер перейдемо до дієслів неправильних.
Нагадаю, що неправильними називаються ті дієслова, які хоча б в одному часі відмінюються не за стандартною схемою.
Почнемо з дієслів essere та avere.
Функція дієслова – дати нам інформацію про дію або про стан предмета.
Дієслово, як і іменник, складається з:
– основи, яка залишається незмінною і вказує нам на значення дієслова;
– закінчення, яке має властивість змінюватися і дає нам додаткову інформацію про дієслово.