Частка «СІ» в італійській мові може виконувати різні граматичні функції і, відповідно, змінювати свої значення. Тому її використання часто викликає багато труднощів.
Я спробувала зібрати у цій статті найбільш розповсюджені способи вживання цієї частки. Почнемо!
Ця стаття буде присвячена непрямим особовим займенникам (i pronomi personali indiretti), які в реченні замінюють непрямий додаток.
Нагадаю, що в статті «Особові займенники. Частина 1.» ми розглянули особові займенники (I pronomi personali), які в реченні замінюють підмет, тобто особу чи річ, яка виконує певну дію. Ці займенники відповідають на запитання називного відмінка «хто?», «що?», наприклад: Він (хто?) читає книгу.
В статті «Особові займенники. Частина 1.» ми розглянули особові займенники (I pronomi personali), які в реченні замінюють підмет, тобто особу чи річ, яка виконує певну дію.
Окрім підмета, особові займенники можуть замінювати додаток або, іншими словами, особу чи річ, над якою виконується певна дія. Наприклад:
Lui festeggia il compleanno. – Він святкує день народження. (додаком виступає іменник «день народження» над яким виконують дію > святкують.)
Io accompagno i bambini in palestra. – Я відводжу дітей в спортзал. (додаком виступає іменник «дітей» над яким виконують дію > відводять в спортзал.)
Сьогодні поговоримо про займенники в італійській мові, які чомусь багатьом даються важко. Хоча насправді тема простіша за табличку множення «2*2». Давайте згадуємо з уроків української, що таке займенник.
Займенник – це така частина мови, яка в реченні замінює іменник. Займенник вказує на предмет чи його ознаки але ніколи нам його не називає. Наприклад: Тобі подобаються спаґетті? – Ні, я їх ненавиджу. (в другому реченні займенник «їх» замінює іменник «спаґетті»; вказує на предмет, який ми ненавидимо, неназиваючи його).