Святий Петроній, восьмий єпископ Болоньї, а згодом і покровитель міста народився в 370 році. За однією з легенд, він походив зі знатної римської родини, а інша приписує йому грецьке походження і родинний зв’язок з імператором Східної Римської імперії – Феодосієм ІІ. Петроній, відмовившись від перспектив вдалої політичної кар’єри, яку йому гарантувала приналежність до вищих верств населення, розпочав свій шлях священнослужителя, який привів його до єпископського сану.
Більше про нього немає ніяких згадок аж до 4 жовтня 1141 р., коли монахи-бенедектинці під час проведення інвентаризації в Церкві Санто Стефано віднайшли могилу святого Петронія. <Згодом, близько 1180 р., монахи написали латинською мовою книгу «Життя Святого Петронія», в якій, на основі легенд і переказів, описали його діяння та життєвий шлях.
Згідно книги, після смерті в 432 році єпископа Болоньї Феліче група болонських дворян попросила Папу Целестіна І назначити його достойного наступника. Кажуть, що понтифіку наснилося призначення святого Петронія на цей пост і він так і вчинив.
Далі, його життєпис розповідає, що Болонья прийняла Петронія з великими почестями. Він же, побачивши напівзруйноване варварами місто, взявся за його відбудову. І незабаром, за його розпорядженням було збудовано багато церков (серед них і комплекс Санто Стефано), нових будинків, шкіл та лікарень. На окраїнах міста він поставив чотири хрести, забезпечуючи йому в такий спосіб божий захист.
В життєписі святого, написаного в кінці 13 ст. народною мовою, вже з’являються нові дані, які тісно пов’язані з тогочасною політикою міста. Наприклад, поїздка єпископа Петронія в Єрусалим, звідки він привозить багато реліквій, а по дорозі назад він відвідує Константинополь, де отримує від імператора Феодосія ІІ багато привілеїв для Болоньї – можливість розширення зовнішніх оборонних мурів, гарантія постійної автономії, імператорський захист в разі будь-якої іноземної тиранії, дозвіл на будівництво університету. Тут помітно політизованість ролі святого в житті міста, якого тепер вважають його розбудовником, гарантом його незалежності та засновником Університету – найвизначнішої культурної інституції Середньовічної Болоньї.
Книга містить і розповіді про чуда, які творив Святий Петроній. Наприклад, одного дня, коли під час будівельних робіт в церкві Санто Стефано, один з будівельників впав з висоти а на нього впала кам’яна колона, єпископ Петроній, який допомагав в роботах, осінив знаком хреста цього нещасного і тут сталося чудо: ціла нерозбита колона відскочила від землі, а будівельник, якого всі вже вважали мертвим, піднявся цілим і неушкодженим. А очевидцям він розповів, що це була рука Петронія яка тримала колону і врятувала його.
Після майже 20 років благих справ, єпископ Петроній помирає в 450 (451) році. Його було поховано в храмі Гробу Господнього, який є не тільки частиною церковного комплексу Санто Стефано, а ще і точною копією однойменного храму в Єрусалимі.
В середині 13 ст. (приблизно в 1253 р.) за рішенням громади Болоньї Святий Петроній стає покровителем міста замість попереднього його покровителя Святого Петра, який втілював папську владу.
В 1390 році на центральній площі міста розпочалося будівництво базиліки на честь Петронія, яка, як і багато інших середньовічних довгобудів, так і не була ніколи завершена.
В 2000 році останки святого перенесли в Базиліку Святого Петронія. На зовнішній стіні базиліки, по віа Аркіджінназіо, відповідно до місцезнаходження мощів святого, прикріплено меморіальну дошку, на якій зображено його розпізнавальні знаки – митра, розп’яття, єпископський посох – та надпис «За цим каменем знаходиться скарб Фельсіни».
І власне сьогодні 4 жовтня Болонья вшановує свого святого покровителя – постать, хоч і оповиту легендами, та дуже важливу в історії міста.