Прислівник (іт. avverbio) – це незмінна частина мови, яка служить для уточнення, доповнення, зміни значення слова, речення чи його частини.

Прислівники в італійській мові за своїм лексичним значенням поділяються на такі групи:

1) avverbi di modo (o qualificativi) – прислівники способу дії;
2) avverbi di luogo – прислівники місця;
3) avverbi di quantità – прислівники кількості;
4) avverbi di tempo – прислівники часу;
5) avverbi di giudizio (affermativi, negativi e dubitativi) – модальні прислівники (стверджувальні, заперечні, ті, що виражають сумнів);
6) avverbi interrogativi – питальні прислівники.

Почнемо з прислівників способу дії.

Прислівники способу дії (avverbi di modo) вказують на те, в який спосіб відбувається певна дія і відповідають на запитання як? наскільки? якою мірою? В італійській мові до цієї групи належать:

a) прислівники з закінченням –mente, наприклад: velocemente, lentamente, comodamente, certamente, naturalmente, ovviamente і т.д.;

b) прислівники з закінченням –oni, наприклад: carponi (навкарачки), ginocchioni (навколішки, на колінах), ruzzoloni (шкереберть, стрімголов, сторчака), bocconi (долілиць, лицем до землі/униз), penzoloni (звішуючись, наприклад, seduto sul muretto con le gambe a penzolloni – сидіти на невисокій огорожі зі звішеними ногами), balzelloni (підстрибом, [з] підскоком), cavalcioni (верхи), tastoni (навпомацки) і т.д.;

c) прислівники, які співпадають за формою з прикметниками чоловічого роду в однині, наприклад: presto, lontano, giusto, chiaro, storto, forte, lontano ecc;

d) деякі інші прислівники: bene, male, purtroppo, volentieri, sottovoce (пошепки), attento (уважно), almeno, così, senz’altro (обов’язково, звичайно, неодмінно) і т.д.

Крім прислівників, в італійській мові, ще є прислівникові вирази (locuzioni avverbiali) або, іншими словами, сталі фрази, які виступають в ролі прислівника.

Ось деякі приклади прислівникових виразів способу дії: in ritardo (з запізненням), da sempre (завжди), all’impazzata (розлютовано, несамовито, шалено), faccia a faccia (обличчям до обличчя), a più non posso (дальше нікуди, до несхочу, з усіх (останніх) сил), di buon grado (охоче), di nascosto (тихцем, спідтиха, нишком), di persona (особисто), a vicenda (один одному, взаємно), di corsa (бігом), per interesse (корисливо), di sicuro (безсумнівно, безперечно), di solito (зазвичай), alla chetichella (тихцем, спідтиха, нишком), in fretta (швидко, поспіхом), in un batter d’occhio (швидко, миттю, як оком змигнути), con piacere (охоче, з задоволенням), per caso (випадково), a casaccio (на здогад, навмання) і т.д.

Декілька прикладів вживання:

Prima di dare la risposta leggete attentamente la domanda. – Перед тим як відповісти, прочитайте уважно запитання.

Come passa velocemente il tempo! – Як швидко біжить час!

Dormiva ancora bocconi e il ragazzo gli sedeva accanto e lo guardava. (“Il vecchio e il mare”, E. Hemingway) – Він спав так само долілиць, і біля нього, пильнуючи його сон, сидів хлопець. («Старий і море», Е. Хемінгуей)

“E se ci fosse dentro qualcuno armato?” chiesi, mentre Guglielmo, quasi a tastoni, cercava le lettere fatali, alzandosi in punta di piedi, alto come era, per toccare il versetto apocalittico. (“Il nome della rosa”, Umberto Eco) – «А якщо там всередині хтось озброєний?» – спитав я, поки Вільям, майже навпомацки, шукав доленосні літери і мусив, попри свій високий зріст, піднятись навшпиньки, щоб дістати до апокаліптичного стиха. («Ім’я рози», Умберто Еко)

Mi ha guardato storto: sicuramente non gli sono piaciute le mie parole. – Він подивився на мене косо: йому напевне не сподобалося те, що я сказала.

L’autunno è arrivato presto quest’anno. – Цього року осінь наступила швидко.

Amare non è guardarsi a vicenda, ma guardare nella stessa direzione! ( “La terra degli uomini”, Antoine de Saint-Exupéry ) – Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку («Планета людей», Антуан де Сент-Екзюпері)

Hanno accolto la proposta di buon grado. – Вони охоче прийняли цю пропозицію.

Про інші групи прислівників буде в наступних статтях.