З усіх дієслівних часів в італійській мові passato remoto вважається одним з найскладніших. Насправді ж час не такий складний як про нього розповідають і єдина річ яка робить його таким неулюбленим це наявність великої кількості неправильних дієслів. Але і в цій «неправильності» є свої закономірності.

Passato remoto – це минулий час, який описує дії, що відбулися в далекому минулому і не мають з теперішнім ніякого зв’язку, ні фізичного, ні емоційного.

Власне тому зазвичай він вживається для опису історичних подій та в художніх творах.

Passato remoto переважно користуються на півдні Італії, тому що діалекти і мови цього регіону не мають passato prossimo.

Passato remoto часто вживається і в Тоскані в той час як на півночі Італії його майже не зустрінеш у повсякденному вжитку.

Утворення passato remoto

Passato remoto модальних дієслів

Passato prossimo неправильних дієслів, які повністю змінюють свою основу.

Багато дієслів мають неправильну форму тільки в 1 та 3 особі однини (я, він, вона, воно) та в 3 особі множини (вони). У всіх інших особах вони відмінюються як правильні дієслова.

Більшість дієслів, які утворюють passato remoto не за загальним правилом належать до другої групи дієслів з закінченням –ere.

Неправильні дієслова в passato remoto я розділила для себе на такі групи (поділ, звичайно, умовний тому, що не всі дієслова йому підпорядковуються):

* – У всіх інших особах вони відмінюються як правильні дієслова.

** – «vedere» має також і правильну форму «vedetti».

Дієслово «riflettere» відповідно до значень яких воно набуває може мати 2 форми passato remoto:

1. «riflessi» – в значенні «відображати, відбивати» (відображати/відбивати проміння сонця, віддзеркалювати);
2. «rifletti» – в значенні «думати»

Як я вже згадувала, passato remoto – це минулий час, який описує дії, що відбулися в далекому минулому і не мають з теперішнім ніякого зв’язку, ні фізичного, ні емоційного і вживається для опису історичних подій, та в художніх творах (романах, повістях, новелах, казках).

В розмовній італійські мові в центральній та північній Італії passato remoto часто замінюють на passato prossimo. А на півдні Італії надають перевагу passato remoto навіть в ситуаціях коли минула подія має зв’язок з теперішнім.

Приклади вживання passato remoto.

Quando lasciammo la stanza da pranzo, mi propose di mostrarmi il resto della casa; la seguii, piena di ammirazione, ai piani superiori e inferiori; ovunque tutto era bello e in ordine. (“Jane Eyre”, Charlotte Brontë)

Quando lo lasciai lui e Lucilla ebbero una relazione. (“La figlia oscura”, Elena Ferrante)

Sotto i Romani Bologna fu una città fiorente, con ventimila abitanti, imponenti costruzioni ed un vasto teatro. Mantenne il suo prestigio nei secoli imperiali, ma dell’impero seguì il declino ed il suo perimetro si ridusse a poco a poco.

Nel’600 il convento visse alcuni passaggi di proprietà e nel 1681 giunse alla Repubblica di Lucca che vi aprì un collegio universitario attivo fino al 1788. (“Notte e colori in concerto”, Bell’Italia, giugno 2010)

I Greci, con la loro civiltà avanzata, nei secoli VIII e VII a.C. cominciarono ad avere problemi di sovrappopolazione nelle città grandi e per questo si spostarono verso le coste dell’Italia meridionale e della Sicilia, dove fondarono molte colonie.

Dopo l’unificazione del 1861, l’Italia venne proclamata “Regno d’Italia” da Vittorio Emanuele II, che era già Re di Sardegna dal 1849 e che diventò il primo Re della penisola. Dopo la sua morte, prese la guida del Regno il figlio Umberto I e dopo di lui il nipote Vittorio Emanuele III.