В італійській мові майже перед усіма іменниками вживається артикль – означений (il, la) або неозначений (un, una). «Майже», тому що є випадки коли артикль не вживається. Вибір артикля залежить від ситуації і від контексту. І якщо ситуації чи контекст змінюються, то будуть змінюватися і артиклі перед іменниками.
Наприклад:
Il Sole è la stella centrale del nostro sistema planetario. – Oggi c’è un sole caldo anche se è inverno.
La modestia è rara. – Carlo è di una modestia rara.
Вибір між означеним і неозначеним артиклем випливає з наступних пар протилежностей:
- група (означений артикль, напр.: il cane) – представник групи (неозначений артикль, напр.: un cane)
- відомий (означений артикль, напр.: il cane) – невідомий (неозначений артикль, напр.: un cane).
Наприклад.
Il cane è l’animale più fedele. (Артикль «il» вказує не на конкретну собаку, а на собаку як групу, клас, якій притаманна певна характеристика. Тут «il cane = tutti i cani».)
Un cane abbaiava nella strada. (В даній ситуації неозначений артикль «un» вказує на те, що мова йде про якусь невідому нам собаку, одну з групи.)
Il bambino è nel giardino. (Означений артикль в цьому реченні вказує на те, що мова йде про дитину відому нам і нашому слухачеві.)
Un bambino è nel giardino. (В цьому ж реченні мова йде про якусь невідому дитину, про неї нічого не знає ні слухач ні той хто розповідає.)
Коли в тексті якийсь предмет чи особа згадуються вперше, то перед відповідним іменником ставиться неозначений артикль, а коли цей предмет чи особа згадуються повторно, тобто він уже нам відомий, то перед відповідним іменником вживається означений артикль. В нижченаведених прикладах, взятих з відомих казок, при першій згадці про гидке каченя (un anatroccolo) і сина бідняків (un figlio) ці іменники, які їх означають, вживаються з неозначеним артиклем. Пізніше, при повторному згадуванні іменникам, які позначають каченя і хлопчика, передують означені артиклі.
Finalmente il grosso uovo si aprì e lascio uscire un grande anatroccolo brutto e tutto grigio. […] Tuttavia, l‘anatroccolo, da quel giorno fu schernito da tutti gli animali del cortile: le galline e le anatre lo urtavano, mentre il tacchino, gonfiando le sue piume, lo impauriva. […] Il piccolo anatroccolo era molto infelice. (Il Brutto anatroccolo, Hans Crhistian Andersen, «Гидке каченя», Ганс Крістіан Андерсен)
[…] Qualche mese dopo, con loro grande felicità, nacque un figlio. Era ben fatto ed aveva una bella voce, ma di taglia piccolissima, non più grande dell’unghia di suo padre. Il ragazzo non divenne mai grande. […] (Pollicino, Fratelli Grimm, «Хлопчик-мізинчик», брати Грімм)
Варто звернути увагу і на той факт, що відомі нам речі це не тільки ті, що вже згадувалися раніше в тексті, а також і ті, про які слухачеві чи читачеві вже відомо. Наприклад, терміни, які означають речі чи елементи, які є єдиними в своєму роді (il sole, la luna, la terra) або люди чи предмети, які в такий чи інший спосіб є знайомими слухачам/читачам (È arrivato il professore!), або іменники, які описують певний клас, тип, вид чогось, абстрактну річ або речовину (la borghesia, la virtù, la pazienza, l’olio, l’oro, il grano).
“Avessi una bambina bianca come la neve, rossa come il sangue e dai capelli neri come il legno della finestra!” (Biancaneve e i sette nani, Fratelli Grimm, Казка про Білосніжку та семеро гномів, брати Грімм)
Означений артикль вживається також і тоді коли якомусь предмету чи особі, навіть якщо і невідомим, дається певна характеристика, зазначаються певні їх риси. Часто це можна спостерігати коли іменник вживається разом з уточнюючою фразою:
Mi è piaciuto il libro che mi hai prestato. (Навіть якщо книга згадується вперше, ми все-одно вживаємо означений артикль «il», тому що маємо фразу яка пояснює про яку саме книгу йде мова – про ту «яку ти мені позичив»).
Il figlio di Caterina. (в цьому випадку також вживаємо означений артикль, так як маємо пояснення про чийого саме сина говориться – про «сина Катеріни»).
Крім того означений артикль вживається з іменниками:
- які означають частини тіла: Mi fa male la testa., Voglio tagliare i capelli., Ha il naso aquilino.
- які означають абстрактні поняття і вживаються в загальному значенні: Voglio che tu mi dica sempre la verità.
- які означають речі, які нам належать: Mi hanno rubato il portafoglio., Ho preso l’auto e me ne sono andata via., Dopo aver acceso il cellulare ho visto che c’era una marea di chiamate perse.
- які ідуть після прикметника tutto/a/i/e: Tutti i film, tutta la sera, tutte le mele.
- які стоять перед прикметником у вищому ступені порівняння (superlativo relativo): È il film più bello che io abbia mai visto!
В залежності від контексту означений артикль може виконувати функцію вказівного прикметника чи вказівного займенника:
Penso di finire la traduzione entro la settimana. (= entro questa settimana).
Sentitelo l‘ipocrita! – Ви тільки-но послухайте цього лицеміра! (= questo ipocrita).
Fra i due vini scelgo il rosso. (= quello rosso).
Dei due attori preferisco il più giovane. (= quello più giovane).
Також означений артикль може мати значення «розподілення»:
Vado al cinema la domenica. (= ogni domenica, tutte le domeniche).
Costa 25 euro al chilo. (=ogni chilo).
Неозначений артикль, крім вищезазначених випадків, може вживатися також і для підсилення значення іменника:
Era ridotto in uno stato da far paura. – Він дійшов до такого стану, що аж лячно. (=”in uno stato tale” che faceva paura).
C’è un fumo che non si respira! – Тут так накурено, що неможливо навіть дихнути! (=”un fumo tale” che non si può respirare).
В розмовній мові, крім підсилення значення, неозначений артикль може вживатися для підкреслення захоплення і в значенні «приблизно»:
Ho conosciuto una ragazza! – Я познайомився з такою дівчиною!
Ma questa è una cena! – Оце так вечеря!
Dista un tre chilometri. – Це десь за три кілометри звідси.
Manca un 50 chilometri all’arrivo. – До прибуття залишилося десь біля 50 кілометрів.