Фельсіна, Бононія, «Вчена», «Червона», «Жирна», давніша за Рим… Болонья зберігає сліди Залізної доби, цивілізації етрусків, римської ери. Це чудове місто, справжній скарб італійської культури, попри свою довгу і цікаву історію для багатьох туристів, а часто і для самих італійців, залишається невідомим і малоцікавим.
Я пропоную пройтися разом зі мною по найбільш видатних подіях в історії Болоньї від сивої давнини до сьогодення.

Перші згадки про Болонью сягають ХІ століття до н.е. Вже тоді в підніжжі болонських пагорбів було засноване невелике поселення. Невідомо як воно називалося але достовірно відомо, що заснували його і започаткували товарний обмін з сусідніми поселеннями – Умбри, плем’я яке населяло цю місцевість.

В VI ст. до н.е. Болонью завойовують Етруски, одна з найбільш розвинених народностей яка населяла тогочасну Центральну Італію і місто швидко стає одним з найбільш важливих в Паданській долині. Етруски називають його Фельсіна (або Вельзна), що означає «родюча земля». І хоча Болонья змінила свою назву, слово «фельсінський» (felsineo) залишається і сьогодні синонімом до слова «болонський» (bolognese).

Завоювання міста Етрусками дуже змінило його: почали будуватися кам’яні будівлі, довкола міста осушуються болота і проводяться канали, які з’єднують його з Адріатичним морем. Панування Етрусків тривало близько 200 років. В 358-54 рр. до н.е. Болонью захопили кельтські племена Бойїв, які в 189 р. до н.е. були витіснені римлянами і тоді ж Болонья стала римською колонією.

Римляни називають місто – Бононія. Згідно різних версій ця назва походить від назви самого кельтського племені «бойї» або ж від кельтського слова «bona», що швидше за все означало «місто» або «укріплене місце».

За римських часів Болонья стає не тільки одним з найбільш важливих міст в Паданській долині, а ще і одним з найбагатших. Символом його розквіту і важливості стає знаменита Емілієва дорога, збудована в 187 р. до н.е. за наказом консула Марка Емілія Лепіда. Сьогодні це дорога державного значення SS9 Via Emilia.

В 88 р. до н.е. місто змінює свій юридичний статус і стає муніципією, а її жителі – римськими громадянами.

В період правління імператора Августа Болонья ще більше розбудовується. Найбільш визначною пам’яткою того часу є акведук, який ніс води річки Сетта від міста Сассо Марконі аж до самої Болоньї через підземну галерею протяжністю біля 18 км. Цей акведук і сьогодні забезпечує місто водою.

Після римського періоду місто занепало але з початку V ст. н.е., в часи Сан Петроніо єпископа Болоньї, воно знову відродилося і в XI ст. досягло свого найбільшого розквіту.

Значним поштовхом як для культурного так і економічного розвитку міста стало заснування в 1088 р. найбільш старого університету Європи, в якому навчалися і викладали вчені зі світовою славою. Власне тому Болонью часто називають «la Dotta» тобто «Вчена».

З XI по XIII століття, знову зростає забудова міста (цей період ще називають періодом болонських веж), завдяки водним каналам збільшується об’єм транзиту товарів, кількість населення сягає 60 тис. чоловік і за цим показником місто стає п’ятим в Європі після Парижу, Флоренції, Венеції і Кордови.

Усі споруди і будівлі будувалися з цегли, яка при обпалюванні набувала характерного червоного кольору і власне тому Болонью часто називають «La Rossa», «Червона».

В 1265 році, Болонья, перша серед італійських міст, скасовує кріпосне право, прийнявши закон «Liber Paradisus».

В цей же період Болонья виступає проти влади імператора та церкви і навіть здобуває деякі перемоги у війнах з ними. Найбільш визначною була перемога в битві при Фоссальта коли армія міста взяла в полон короля Енцо, сина імператора Федеріка ІІ Свевського, якого тримали ув’язненим в місті до кінця його днів.

В XIV ст. в Болоньї відбувається ряд конфліктів між знатними сім’ями в боротьбі за владу і врешті-решт місто потрапляє під владу Папи.

В XV ст. перемогу в цих конфліктах здобуває сім’я Бентівольйо яка домінує в політичному житті Болоньї впродовж усього століття.

В XVI ст. після вигнання Джованні ІІ Бентівольйо в місті починається політичний застій, а Церква протягом трьох століть повністю контролює місто.

Увесь цей час продовжує стверджувати свою міжнародну славу Університет; в 1563 р. було збудовано університетський палац – Архигімназій, як перше постійне приміщення старого Університету.

Болонья стає також центром текстильної промисловості Італії. Мережа водяних каналів довкола міста була однією з найдосконаліших в Європі і на цих каналах стояли «болонські шовкові млини» які застосовувалися при виробництві шовку.

Перервав владу церкви в місті Наполеон але після розгрому його армії Болонья знову повертається під владу Папи.

Після референдуму 11-12 березня 1860 року, Болонья була приєднана до Королівства Сардиніїї, яке рівно через рік стає Королівством Італії.

В часи Другої Світової Війни місто знаходиться поблизу Готської лінії (оборонної лінії німецьких військ в Північній Італії) і як наслідок зазнає 43 бомбардувань і постійних сутичок між нацистами та італійськими партизанами. Гірким спогадом про цей час назавжди залишилася трагедія в містечку Мардзаботто, що неподалік Болоньї, де СС, під приводом пошуку партизанів, протягом 5 днів винищили усе населення міста.
21 квітня 1945 для Болоньї стало днем звільнення від фашистської армії.

Відразу ж після війни, Болонья починає швидко відбудовуватися та розвиватися і вже в 60 рр. стає одним з найбагатших міст Італії.

Болонья є важливим індустріальним та економічним центром країни; тут знаходиться залізничний вокзал, який вважається найбільший транспортним вузлом Італії.
В місті знаходяться багато престижних культурних, економічних, політичних установ і один з найбільш сучасних виставкових комплексів в Європі. В 2000 р. Болонья стала «європейською столицею культури» а з 2006 р. має статус «міста музики» ЮНЕСКО.

Протягом усіх цих століть жителі Болоньї не тільки воювали, будували, вчилися і творили, а й готували з любов’ю і захопленням. Рагу болоньєзе, лазанья, тортелліні, мортаделла, рисовий торт – страви які прославили Болонью у всьому світі і забезпечили їй звання кулінарної столиці Італії. Власне завдяки своїй багатій гастрономічній традиції Болонью ще називають «La Grassa» тобто «Жирна».

Приїжджайте в Болонью і напишіть тут ще одну сторінку її історії!

Прочитати статтю італійською