Продовжуємо тему італійського congiuntivo. Про те, для чого потрібний конджунтив у італійській мові та чим він відрізняється від дійсного способу (modo indicativo) можна прочитати у статті «Congiuntivo в італійській мові: загальна інформація». Congiuntivo має 4 часи: presente, passato, imperfetto та trapassato. Сьогоднішня стаття присвячено congiuntivo presente.

Перш ніж почати

Перед тим як ми розглянемо congiuntivo presente хочу нагадати, про різницю між congiuntivo та дійним способом:

Дійсний спосіб (modo indicativo) описує реальність, впевненість у діях, об’єктивну думку, натомість modo congiuntivo описує невпевненість, ймовірність, суб’єктивну думку.

Важливо запам’ятати ще одну особливість: congiuntivo зазвичай вживається у підрядних реченнях, які приєднуються до головного  за допомогою слова «che». У більшості випадків це слово підказує нам, що потрібно вжити конджунтив.

Ще один нюанс про вживання congiuntivo в італійській мові. Конджунтив можна вжити тільки у тому випадку якщо у головному і підрядному реченні підметом є різні особи. Якщо ж дію в головному і підрядному реченні виконує одна і та ж особа, то у підрядному реченні вживається інфінітив,  якому передує прийменник di. Наприклад:

Penso (io) che Pietro (lui) abbia l’influenza. > Penso (io) di avere (io) l’influenza. –  Мені (я) здається, що у П’єтро (він) грип. > Мені (я)  здається, що у мене (я)  грип.

Утворення дієслів у congiuntivo presente

Правильні дієслова у congiuntivo presente

lavorare	scrivere	partire	capire
io lavor-i	io scriv-a	io part-a	io cap-isc–a
tu lavor-i	tu scriv-a	tu part-a	tucap-isc–a
lui, lei lavor-i	lui, lei scriv-a	lui, lei part-a	lui, leicap-isc–a
noi lavor-iamo	noi scriv-iamo	noi part-iamo	noi cap-iamo
voi lavor-iate	voi scriv-iate	voi part-iate	voi cap-iate
loro lavor-ino	loro scriv-ano	loro part-ano	loro cap-isc–ano

Коментарі:

– перші три особи однини мають однакову форму, тому для уникнення непорозумінь, краще вживати особові займенники, напр. Credo che lui abbia l’influenza., Credo che tu abbia l’influenza., Crede (lei) che io abbia l’influenza.;

– форма конджунтиву для першої особи множини (noi) збігається з формою дійсного способу: Noi abbiamo l’influenza., Penso che noi abbiamo l’influenza.

Часи congiuntivo: il presente

Перш за все запам’ятайте раз і назавжди, що конджунтив зазвичай вживається у підрядних реченнях, які з’єднані з головним реченням словом «che». Тому, коли ми говоримо про час конджунтиву, то маємо на увазі час підрядного речення. У головному реченні може вживатися і інший час. Дуже важливо розуміти це, для подальшого вивчення часів конджунтиву і для узгодження часів у головному та підрядному реченні.

З congiuntivo presente усе просто: він описує дію, яка відбувається одночасно з дією головного речення, яка також описується теперішнім часом.

Penso che Marco vada al mare. – Думаю (зараз), що Марко їде на море (зараз).

Penso che Marco stia andando al mare. – Думаю (зараз), що Марко їде (у цей момент) на море.

Penso che Paolo abbia l’influenza. – Думаю (зараз), що у Паоло грип (зараз).

Voglio che tu vada via. – Я хочу (зараз), щоб ти пішла геть (зараз).

Suppongo che Carlo abbia ragione. – Припускаю (зараз), що Карло має рацію (зараз).

Ma il libro dov’è? – Non ho la minima idea dove sia! – А де книга? (зараз)– Я не маю ані найменшого уявлення де вона (зараз).

Temo che Pietro non sia a casa. – Боюся (зараз), що П’єтро не вдома (зараз).