Таралучі – це солодке або солоне печиво схоже на невеличкі бублики і дуже поширене у південних регіонах Італії.  Часто, в залежності від регіональних традицій, їх печуть з додаванням розмарину, цибулі, насіння кропу, анісу тощо.  Зазвичай це печиво подають з вином під час аперитиву або після обіду чи вечері.

У селянській традиції існувала також звичка пригощати гостей таралучі та вином на знак дружби та гостинності. І сталий вислів  «finire a tarallucci e vino» відсилає нас до цієї звички і дружньої та гостинної атмосфери.

Тому, «finire a tarallucci e vino» ми говоримо маючи на увазі: досягнути злагоди, помиритися, порозумітися, дійти (спільної) згоди. Ця фраза набирає іронічного відтінку коли ми вживаємо її стосовно політиків, ніби підкреслює, що сторони, незважаючи на ворожість, дійшли певної спільної згоди, зумівши при цьому зберегти гарантії своїх інтересів.

А ось кілька прикладів вживання сталого вислову “finire a tarallucci e vino”:

1) Voltiamo pagina? Quindi adesso che hai bisogno di me finiamo tutto a tarallucci e vino? – Перегорнемо сторінку?  Тобто тепер, коли я тобі потрібна, ми бігом повинні помиритися?

2) Nella nostra famiglia siamo tutti un po’ pazzi: a volte andiamo d’accordo, altre litighiamo ma tutto finisce sempre a tarallucci e vino. – У нашій родині ми всі трохи божевільні: інколи живемо мирно, іноді чубимося, але завжди миримося!

3) La litigata tra Franco e Paola è finita a tarallucci e vino. – Сварка між Франко та Паолою закінчилася миром.

4) Consiglio comunale a tarallucci e vino (dolce) a Cesano. (Il Giornale dei Navigli  https://goo.gl/ukiUcY )