Яке допоміжне дієслово вживається зі словом «piovere»: essere чи avere? Як правильно сказати італійською: “ha piovuto” чи “è piovuto”?

Ще кілька десятків років тому в італійських школах навчали, що дієслова, які описують атмосферні явища є безособовими і тому, відповідно до правил італійської граматики, у складених часах вживаються з допоміжним словом «essere». Учня, який дозволяв собі сказати «ha piovuto», називали безграмотним. Але з часом форма «ha piovuto» почала все частіше звучати у розмовній мові і, зрештою,  Академія делла Круска (l’Accademia della Crusca), яка займається регулюванням італійської мови, визнала цей варіант допустимим поряд із «è piovuto».

Незважаючи на те, що прихильники чистоти італійської мови визнають єдиний допустимий варіант «è piovuto», офіційна граматика говорить чітко:

обидва допоміжні дієслова – essere та avere – можуть вживатися з безособовими дієсловами, які описують атмосферні явища.

Це правило дійсне і для таких дієслів: grandinare (падає град), nevicare (сніжить), fioccare (сніжить), tuonare (гримить), diluviare (ллє як з відра), lampeggiare (блискає) тощо.

Коли допоміжне дієслово важливе

Дієслово “piovere” окрім свого прямого значення «падає дощ» може вживатися і у переносному значенні «впасти, звалитися на голову, раптово, несподівано статися». У цьому випадку, допоміжним дієсловом у складених часах буде тільки дієслово «essere». Така ж ситуація і з іншими «атмосферними» дієсловами.

Приклади:

• Un’idea gli è lampeggiata nel cervello. – У голові у нього раптом блиснула ідея.
• Ha / è lampeggiato tutta la notte. – Блискало усю ніч.

***

• Gli è piovuta addosso un’altra disgrazia. – На нього звалилася ще одна біда.
• Oggi è / ha piovuto a dirotto. – Сьогодні лило як з відра.