В італійській мові розрізняють звуковий та графічний наголоси. Звуковий наголос має місце при вимові слів, а графічний, відповідно, при написанні. Зазвичай графічний наголос на письмі не застосовується окрім деяких випадків.
Наголос пишеться:
- Коли наголос падає на останній склад слова: perché, chissà, giovedì, laggiù, università, caffè, più, ciò, può і т.д.
- В односкладових словах, коли наявність наголосу призводить до зміни значення слова:
- ché, в значенні причини чи результату дії, тобто, коли це слово замінює perché. Наприклад: Non chiamarla ché è ancora arrabbiata con te. (Сhe (без наголосу) – який, той, що?);
- dà – 3 особа однини дієслова dare. (da – прийменник);
- dì – день: due volte al dì – двічі на день. (di – прийменник);
- là, lì – там, туди. (la, li – артиклі жіночого та чоловічого родів);
- né – сполучник «ні»: non ho né fame né sete; né carne né pesce. (Ne – частка, яка означає частину від цілого; займенниковий прислівник.)
- Sì – так. (Si – частка в зворотних дієсловах, особовий займенник і т.д.)
- Слова blu, re та tre коли вони входять в склад інших слів: gialloblù, viceré, ventitré і т.д.
- Sé – займенник, напр. È troppo pieno di sé. Коли ж sé вживається разом зі словом stesso, то воно пишеться без наголосу. Але в множині наголос знову з’являється – sé stessi: L’autore parla di se stesso. > Gli autori parlano di sé stessi. В даній ситуації наголос потрібен для того, щоб не сплутати sé stessi “самих себе” з se stessi – сполучником «se (якби, якщо)» та формою Congiuntivo дієслова stare (stessi).
- В багатоскладових словах, якщо зміна наголосу призводить до зміни значення слова, а з контексту не відразу зрозуміло про що йдеться. Проте таке вживання наголосу зустрічається дуже і дуже рідко. Напр.:
Loro càpitano > il capitàno
Tu desìderi > i desidèri
I prìncipi > i princìpi
Sùbito > subìto.
Як ви вже помітили графічний наголос є двох видів: «´» accento acuto («гострий» наголос) та «`» accento grave («важкий» наголос), які позначають закриті та відриті голосні відповідно. Фонетику залишимо в стороні, так як відкрита і закрита вимова голосних не є критичною, на значення слів не впливає і на слух різниця не сильно відчувається. Але на письмі ці два наголоси залишаються важливими.
Почнемо з найпростішого, а саме: à, ò, ù, ì – завжди пишуться з accento grave в кінці слова, якщо наголос падає на останній склад (università, virtù, buondì, però).
А тепер складніше: буква е може писатися як з accento acuto é так і з accento grave è.
È з accento grave пишеться в таких випадках:
- дієслово essere в 3-ій особі однини: è;
- в словах іншомовного походження: caffè, narghilè, tè;
- в іменах: Noè, Giosuè;
- в словах: cioè, ahimè, ohimè, piè.
É з accento acuto пишеться:
- в passato remoto: poté, ripeté і т.д.
- в словах, які містять в своєму складі слово ché: perché, affinché, benché і т.д.
- в словах, які містять в своєму складі слово tre: ventitré, sessantatré, trentatré і т.д.
- в словах, які містять в своєму складі слово re: viceré і т.д.
- в деяких односкладових словах: sé, né, ché і т.д. (про які вже згадувалося вище);
- В слові mercé (книжк. милість, пощада. Наприклад: сhiedere mercé – просити пощади).